В Україну прийшла біда. Західні регіони потерпають від повеней. Дощі та зливи, які не припиняються багато днів, розмили дамби й дороги, річки повиходили з берегів, поруйнували будинки, позаливали поля, городи й кладовища. На жаль, вже маємо кілька людських жертв. Синоптики прогнозують, що найближчими днями погода не зміниться, а відповідно – ситуація ще більше ускладниться.
У 2008-му році, коли я була прем’єр-міністром, західним областям довелося зазнати схожого удару стихії. Тоді трапилася повінь, одна з найбільших у новітній історії регіону. Ми організували оперативний штаб допомоги постраждалим, визначили першочергові завдання, сформували пріоритетні напрямки подолання наслідків негоди.
За відносно короткий час нам вдалося не тільки попередити екологічну й гуманітарну катастрофу, але й впоратися з її наслідками, відновити інфраструктуру, створити додаткові бар’єри проти «великої води», відбудувати села, врятувати людей.
Сьогодні я це говорю не для того, щоб похизуватися своєю здатністю до приборкання стихій, а для організації оптимально ефективної співпраці.
Зараз до роботи з подолання наслідків лиха має бути залучений кожен, хто знається на цьому. Так ми зможемо уникнути нових жертв та руйнувань, швидко зарадити постраждалим та відновити зруйновану інфраструктуру.
Я готова допомогти, поділитися досвідом, порадити, розповісти про нашу роботу, врятувати людей. Готова працювати 24 години на добу 7 днів на тиждень.
Я звертаюсь до президента та прем’єр-міністра – у таких критичних ситуаціях важливо об’єднати всіх, хто здатен зупинити біду. Нині страшніше ніж дощі й повінь – тільки зволікання та втрата часу.
